Вячеслав Романовський. На белебни. Укр. Рус

В степу, де марево блукає,
Де кукурудзи і жита,
Мене хтось здалеку гукає,
І рідне слово доліта.

І наче птах, зника в блакиті,
Та у мені луна, луна
Таке принадне і відкрите,
Як ця зелена далина.

Упізнаю в нім голос мами,
Хоча її давно нема.
Але у тім степу, між снами,
Царює літо – не зима.

І я малий ще. Босоного
Спішу до неї крізь літа.
В пилюці польова дорога
Зі мною  радісно зліта.

Однак дійти ніяк не можу
До тих полільниць на лану.
…І пам'ять знов і знов тривожу
На белебні між полину.

На белебни

В степи, где марево блуждает,
Где кукуруза, ржи верста,
Родимый голос долетает,
Зовущей матери уста.
Как будто птица  в глубине,
Меня волнует  эхо, эхо,
Влечёт  открытое во мне,
Как даль  зеленая, то эхо.
Опознаю в нем голос мамы,
Хотя ее давно уж нет.
Но в той степи, между снопами,
Царствует лето, солнца свет.
И я малый еще. Босоногий
Спешу к ней сквозь лета.
В пыли  той полевая дороги
Со мною  радость и мечта.
Мне не дойти, забыл дорогу
Тем полем ницым, как в пустыне.
И память снова бьёт тревогу
На белебни между полыни.

   Перевод с украинского языка Максима Троянович