Упало небо

      Н.Бидненко
Наче впало небо й тисне землю синню,
Підмина під себе порухи душі.
Я спішу укотре за твоєю тінню,
Та шепоче Доля: «Пані, не спішіть!

Не марнуйте сили, не зовіть удачу,
Бо все вище сонце і коротша тінь.
Вже росою ранок безнадійно плаче –
Полонила землю безкінечна синь.»

Піднімися, небо, дай вдихнути волі –
Недарма ж буяє весняна краса!..
Тільки спомин щастя відгукнеться болем.
Тінь забрало сонце. Висохла роса.

***
Небо упало вроде и давит на землю синью
Подминая под себя движения души.
Как всегда спешу я за твоею тенью,
Но судьба мне шепчет: "Пани, не спеши!

Ты не трать все силы, не зови удачу,
Так, чем выше солнце, тем короче тень.
И рассвет росою безутешно плачет -
В плен забрала землю бесконечно синь."

Поднимись же небо, дай вдохнуть мне вольно -
Расцвела не даром весенняя краса!..
Только мысль о счастье отзовётся болью.
Тень забрало солнце. Высохла роса.