Любовь Иващенко-Сизых. Когда б не снег... Рус. Бел
Зной поцелуев выплавил нам дом
Из снега...Голубея снами,
Он с нами вместе вил любви гнездо.
Январь, февраль…Снежинок сюрикены
Не ранили – ласкали в ночь скользя,
И тени гибкие вальсировали в стены,
Сквозь проходя. А кто сказал – «нельзя!»?
А фонари жонглировали вьялой,
МечА восторг из клеток стылых ламп.
Всего-всего с тобой нам мало,
Вселенная – для радости мала.
Наш дом – он в этой вьяле,
в сердце снега,
Он полон света, смеха серебра,
Льда половицы счастью не помеха -
И слякоть под ногами и ветра…
Калі б не снег
Калі б не снег, ну што б мы ўспаміналі?
Спёка пацалункаў выплавіла нам дом
Са снега...Блакітнеючы снамі,
Ён з намі разам віў любві гняздо.
Студзень, люты…Сняжынак сюрыкены
Не паранілі - лашчылі ў ноч слізгаючы,
І цені гнуткія вальсавалі ў сцены,
Скрозь праходзячы. А хто сказаў - "нельга!"?
А ліхтары жанглявалі в'ялай,
Кідаючы захапленне з клетак стылых лямпаў.
Усяго-ўсяго з табой нам мала,
Сусвет - для радасці малы.
Наш дом - ён у гэтай в’яле,
у сэрцы снега,
Ён поўны святла, смеху срэбра,
Лёду масніцы шчасцю не перашкода -
І слота пад нагамі і вятры…
Перевод на белорусский язык Максима Троянович
Свидетельство о публикации №120031807457