З останніх сил живи, поки живеться,
Поки ти бачиш світ у всій красі.
Тобі не раз ще сонце посміхнеться
І яблунева гілка у росі.
Не падай духом, за життя чіпляйся,
Помнож свою ти силу на чужу,
З останніх сил борись і посміхайся, -
Переступить ще встигнеш за межу…
Але й тоді, як вже тебе не буде,
Твоє зерно під сонцем проросте,
Й прохожим буде розривати груди
Твоє життя прекрасне і святе.
Без названия
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2020
Свидетельство о публикации №120031806596
Свидетельство о публикации №120031806596
Рецензии