Відкрию щастю навстіж двері,
впущу кохання на поріг
і ляжуть думи на папері
відлунням пройдених доріг.
В якому ви блукали полі,
які топтали й де стежки?
Сумливо усміхнуся долі,
що ділить яву на стібки.
Буття долати п’ядь за п’яддю
і в скрині часу берегти –
як вишивати лише гладдю,
це не дорога до мети.
Не спиться вдосвіта, під ранок…
Новий етап о цій порі?
Босоніж вийду я на ганок,
впущу кохання на поріг!
17.03.2020
Не спиться
© Copyright: Олександр Мачула, 2020
Свидетельство о публикации №120031802984
Свидетельство о публикации №120031802984
Рецензии