Цветёт акация - Людмила Юферова

вольный перевод с украинского
стиха Людмилы Юферовой "Квітне акація",
источник здесь:
http://www.stihi.ru/2018/05/20/9581



       Цветёт акация

Текут  ароматы - акация дышит,
вниз капает воск - тёплый цвет на ладони.
В прищуре глаза тишины смотрят свыше...
А может, то я здесь в духмяном полоне?

А может, вдвоём на завалинке этой 
мы лузгаем времени горькое семя?
В родительской хате, давно непрогретой,
скрипит скорбно старость в покошенных сенях.

Скулит тишина, что здесь молча годами
упорно хозяев исчезнувших ищет.
С тяжёлыми мыслями я иногда лишь
опять появляюсь в родном пепелище.

Бурьяны на узенькой тропочке рву я.
Потёртые временем камни безмолвны.
Как долго ж ты, хата, жила, бед не чуя!
И сколько тут душ унесли смерти волны?

Они в небесах по лазурному полю
и пашут, и сеют уж с гаком три века...
Как мне не страдать тут от хлынувшей боли?
Вокруг тишина, цвет акации, нега...



       Квiтне акацiя

Ллються парфуми – акація дише,
Скапує віск – теплий цвіт на долоні.
Вицвілі очі примружує тиша…
Може, це я у духмянім полоні?

Може, на призьбі ми вдвох повсідались,
Лускаєм часу прогіркле насіння…
В хаті прабатьківській мешкає старість,
Рипають двері у згорблених сінях.

Скаржиться тиша, що мовчки, роками
Вперто господарів хати чекає,
Що тільки я із тяжкими думками
Рідко приходжу до рідного раю.

Рву бур’яни на вузенькій стежині
Між камінцями, що часом потерті…
Скільки ж ти, хато, служила родині!
Скільки ж ти душ віддавала для смерті!

В небi вони по блакитному полю
Орють і сіють четверте століття…
Як же ж мені не хворіти від болю?
Тиша… Акації дишуть суцвіття…