Невтомно тягне запалити.
Повітря сперте б’є у скроню.
Якщо Він може цвях забити
В мої долоні безборонні,
Чого би дощенту не вбити,
Не висмоктати кісточки?
Мені не соромно любити,
Та страх як хочеться втекти!
Я скину одяг, скину шкіру
І розплету пониклі крила.
Щодуху кинусь у відцвілу
Голубину далеких мрій.
І світ побачить за скелетом
Маленьке сонце чи планету,
Що так невтомно, понадміру
Незграбно геть, але сміливо
Горить і б’ється, хоч безсиле.
Тремтить,
бо сповнене надій.
Згрубілі руки не пускають,
С’пянілі рухи все ламають.
До себе міцно притискають.
"Моє, - мовляв,
- не полетить".
Не полетить. На украинском языке
© Copyright: Самарианенок, 2020
Свидетельство о публикации №120031607522
Свидетельство о публикации №120031607522
Рецензии