А ти все шукаєш притулку, дурненький!
То в чарці то в жінці то в чорній землі
А в серці твоїм плаче Божая Ненька,
Бо справи твої і думки твої злі.
А я посміхаюсь. Ти ж бачиш. Дивись ще!
Від посмішки тої не втішно?
Пробач.
Сховай її в пам'ять.
Туди, на горище,
Під стріхою волі...
Не бійся невдач.
То може й недобре,
Що не відгукнемся
Відлунням кохання...
Та й байдуже. Ні?
Такі безпритульні-чужі зостаємся
І того не жаль ні тобі ні мені.
Того не жаль...
© Copyright: Анна Владиславовна Смолякова-3, 2020
Свидетельство о публикации №120031607000
Свидетельство о публикации №120031607000
Рецензии