Нет слов уже... - Людмила Юферова

вольный перевод с украинского
стиха Людмилы Юферовой "Нема вже слів",
источник здесь:
http://www.stihi.ru/2020/01/19/614



Нет слов уже - осталась только боль.
В виски стучит высокое давленье.
И мыслей суть приглушена сомненьем.
А на устах и в сердце горкнет соль.

Нет песни, не поёт её печаль.
Душа моя поникла, смотрит квёло.
Неправда правду силой поборола.
Гудит, шумит столикая мораль.

Тревожат красно-чёрные цвета
болезненно и вечером, и утром.
Сочатся раны сердца кровью мутной.
Рушник небес упал с верхов сюда.

И кажется: сгорает жизнь дотла,
добро течёт, как воск, слезой горячей.
Что делать мне с собой, почти незрячей?
Бог шепчет: "Зря не плачь, уйди от зла..."



       Нема вже слів

Нема вже слів, лишився тільки біль,
Високим тиском бухкає у скроні…
Які думки приглушено-солоні…
І на вустах, і в серці – згіркла сіль.

Немає пісні – не співає сум,
Душа стає пригнічена і квола,
Неправда правду силою зборола –
Гуде, сичить людський столикий тлум.

Болять червоно-чорні кольори.
О, як болять і звечора, і рано!
Душа сочиться крізь криваві рани,
І пада небо рушником згори.

Здається, що згора саме життя,
Стіка, як віск, пекучою сльозою!
То що ж мені робити із собою?!
Аж Бог озвався: «Плакать, як дитя…»