Росла квітка,
сили набирала,
посеред поля,
під сонцем і дощем,
стояла.
Гарно духмяніла,
пишно розцвітала,
до себе комах різних
збирала.
Була радістю
лану і зеленого гаю,
що стояв ,недалеко,
в своєму розмаї.
Всі любувались
її красотою,
всі дивувались
її пишнотою.
Недовго раділи,
недовго втішались,
«добрая» жінка їй
пострічалась.
Кругом неї ходила,
навкруги заглядала
й,не подумавши,
зірвала.
Зірвала, пом’яла,
задоволена собою,
звідтіля пошкандибала.
Життя загубила,
радість забрала,
а бідна квітка
скоро зав’яла….
Не стали радіти,
ні жінка, ні бджоли,
немає більше
красоти у полі…
Так і в нашому
житті буває:
що хтось когось
обриває.
Обриває, кидає
і щастя нікому немає.
Росла квiтка...
© Copyright: Наталия Ехлакова, 2020
Свидетельство о публикации №120031603681
Свидетельство о публикации №120031603681
Рецензии