Ось так!!!

Я думаю, кохання - це не квіти...
Не місячні прогулянки вночі...
Кохання - це дивитися, як діти
Дрімають в нього тихо на плечі...
Кохання не в красивих подарунках
І навіть не в закоханих словах...
Не в пристрасних солодких поцілунках,
А в сяючих, турботливих очах...
Кохання у горнятку з теплим чаєм,
У витримці і вмінні промовчать...
У тому, що так рідко помічаєм
І часто забуваємо сказать...
Любов не у стрункому її стані,
А в променях на кутиках очей...
Кохання це не те, що на екрані,
А глибоко у душах двох людей...
Любов у суперечках і прощенні,
У помилках і вмінні пробачать...
Кохання це не мить одна натхнення, –
Це вічність, що навчає нас чекать...
Чекати, поки станемо мудріші,
Бо молодість з роками промайне...
Та лишиться у серці значно більше...
Турботливе, сімейне, мовчазне...
Кохання в сивині на срібних скронях,
У зморшках і у тихій хрипоті...
В турботливих натружених долонях,
Незмінно найтепліших у житті...