Ви наша честь!

(до 80-ліття проф. Є.І. Коваленко)

Весна уже ввійшла в свої права
І крокуси квітують біля вікон
Та як мені знайти такі слова,
Щоб римою полились не за віком,

А плавно піднялись з глибин душі
Й рядочками лягли заради  рими…
Й прості слова сприймають як вірші,
Коли вони для серця є  святими!

Вам Холмщина – далека і близька,
Бо в тих краях родинне є коріння.
Але життя – як ковзанка слизька:
На ній Ви здатні також до творіння!

Є в гміні Обша і село – під стать,
Це – Воля,  Білгорайського повіту,
Та не прийшлось в оселі довго спать,
Цей рідний край  залишено до віку…

Там вишні – й ті по іншому цвітуть,
А сливи так солодкі, наче груші,
Та доля спонукала рано в путь,
Щоб зберегти життя свої і душі.

В чотири рочки – Ви вже емігрант
Знайома панству й Запорізька Січа
Та Україна має цінний грант:
Ви знаний Вчитель, а не лише teacher!

І Ваші учні йдуть за Вами теж,
Щоб підкоряти ще й нові вершини,
Бо пізнання не має чітких меж,
А зупинятися – не маєте причини!

Тож, зичу Вам наснаги – на роки!
Хай Ваші мрії здійсняться скоріше,
Про ювілей казати – не з руки,
Бо Ви, з роками, стали ще мудріше!

Весна уже ввійшла в свої права
І крокуси квітують біля вікон.
Ви – наша честь! Це не пусті слова:
Я їх збагнув лише із сивим віком…