Палким поцілунком не зможу напитись,
Не вдосталь мені кохання твого.
Обіймами сильними знов не укритись,
І не сховатись від болю мого.
Ти поряд зі мною - холодний, чужий.
До тебе тягнуся - від мене втікаєш.
Торкнуся рукою - ти, наче не мій.
Кохати мене ти знов зволікаєш.
Коли до вподоби квадратний екран,
Життя не виходить за чорнії межі -
Одружуйся з ним, живи тоді сам,
Будуй наодинці комп'ютерні вежі.
І через десятки самотніх років,
Коли зморшки накриють раптово обличчя,
Згадаєш про мене, а час пролетів,
Бо за спиною майнуло сторіччя.
17.04.2019
Життя в рамках мон тору
© Copyright: Светлана Петряева, 2020
Свидетельство о публикации №120031405514
Свидетельство о публикации №120031405514
Рецензии