Василий Стус. Я весь тобою изранен...

Я весь тобою изранен.
Вынашивает сердце гнев.
Любил. Но любовь не спасает.
Исцелиться ведь не хотел.
Любил - как терял. Как тратил,
Терпко потерями жил.
Напрасно ждал я расплаты.
Зря. Не заслужил.
Ни прощенья. Ни вежливого
отказа - решительно ничего!
Как песок на зубах - щемило.
Как войско на сердце - жгло.
Воюйте ж со мною, воители!
Вам надо - могу я завыть,
Вам надо - смогу я за ветром
Буквами рассеяться между цифр.

Оригинал:

Василь Стус. Тобою я весь поранений...

Тобою я ввесь поранений.
Вигойдує серце гнів.
Любив. Та любов не вигоює,
Бо й зцілитись не хотів.
Любив - як губив.  Як тратив.
І тратами терпко жив.
Намарно чекав розплати.
Даремно. Не заслужив.
Ані прощення. Ні чемної
Відмови - анічогісінько!
Як пісок на зубах - щемів.
На серці військо.
Воюйте ж мене, воїтелі!
Вам треба - я можу завити,
Вам треба - я зможу за вітром
Літерами розгубитись між тител.