Де народжується ніч?
Де журба і солод йдуть пліч-о-пліч.
Коли? Як шаль спадає з пліч
І залишається віч-на-віч
Як ніч - ріка, сльоза як ніч.
Чи треба? Чи потрібно... спати?
Чи можна? Із її облич
Чи квітів... зіткані ті шати?
Чи тут, у просторі кімнати?
Чи ніч... як апологія покірності?
Чи можна... щастям - і зітхати?
Зіткати тут... зі сфер інтимності
Чарівності?
Ледве ясні, туманні,
Що ховають води,
Сади, темінь ранню,
Вранішню. От Ти,
Мій рай, мій сховок і початок,
Моя тендітносте ран наче латок.
Тут варто бути - де з`являється.
Тут ватра -
Де полохлива ніжність
Притуляється
Тепло, наче темінь, квітне.
Петру Левченку
© Copyright: Тина Палюстрис, 2020
Свидетельство о публикации №120031006414
Свидетельство о публикации №120031006414
Рецензии