Я так прошу, без образ

Игорь Стожар
Крик, чи пісня, сміх, чи плач,
Так усе сплелося тісно,
Ми лиш просимо, — пробач…
Не герой, лише глядач,
Що би ще сказати? Звісно, —

Не зважай на нас, не час,
Трійка випала пікова,
Вибачай і без образ,
Я швиденько, кілька фраз,
То ж послухай мою мову.

Як, пасьянс розклались роки,
В них вогонь, вода і лід,
Їх шеренги, крок за кроком,
Нехай стане це уроком,
Йдуть туди, де вихід — вхід.

Хто у виграші в пасьянсі?
Друг чи ворог? ворог — ти!
Вітер бавиться в фіранці,
Вечором, вночі і вранці, —
Ти вже вибач нас, прости,

Ми — той вітер безоглядний,
Добрі, злі, черстві, дурні,
І худі, і ті, огрядні,
Наче кулі ми більярдні,
Чисті, репані, брудні.

Будь поблажливий до нас,
То не карта, не пікова,
Я так прошу, — без образ,
То не буде довгих фраз,
Ти послухай мою мову.


© Copyright: Игорь Стожар, 2020
Свидетельство о публикации №120030810137
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Игорь Стожар
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Игорь Стожар