Нажаль
Старі живі ще,
лікують душі коньяком...
А в Україні знову рище
мерза, згодована Вітьком.
Нові тупі...
Старі не кращі...
Та й сам народ - ні те, ні се...
І нагорі - одні пропащі,
і нанизу - гімном несе.
Нові пусті...
Старі, мов з дрота:
зів’ються в вісімку без слів,
бо у душі - сама підлота,
а у серденьку й поготів.
Нові - без нас...
Старі - без світу...
І так воно поволі йде
туди, де зникнуть наші діти,
і смерть Вкраїною пройде.
Свидетельство о публикации №120030607182