Душа моя прийшла в цей світ,
Неначе чистий, білий цвіт
Духмяний першоцвітів спів,
Тонке мереживо із снів!
Тепер у ній багато сліз,
То холод , то вирує злість
Розпалить душу і кипить,
Їй так болить, вона не спить!
Сам Бог насіння дав - любов,
А де ж його поділа знов?
Розквітне чисте каяття
Крізь хащі бруду і сміття
Помилуй Боже, чи карай,
Та все ж мене не проганяй!
Душа пришла на белый свет,
как будто чистый белый цвет
Напевом первых из цветов,
Подобно кружеву из снов!
Теперь в душе так много слёз
От злости в холод пролилось,
Подпалит душу и кипит,
Ей больно так, она не спит!
Сам Бог на семя дал любовь,
А где дела, скажите, вновь?
А где раскаянье, скажи,
Сквозь кучи мусора и лжи?
Помилуй , Боже, не карай,
Но всё ж меня не прогоняй!
Не прогоняй! Валентина Козачук. с украинского
© Copyright: Иосиф Бобровицкий, 2020
Свидетельство о публикации №120030606420
Свидетельство о публикации №120030606420
Рецензии