Iде зi мною пiд дощем маленький хлопчик...
маленький хлопчик з парасолем.
І, як завжди, іде поволі
за мною дідівський мій щем.
Усі моря ми обійдем,
хоча я добре знаю – хлопчик
пройтись по всіх калюжах хоче,
і сердце проситься: «Хай йде?..».
Та я – вимогливий дідусь:
така одвічна діда доля –
віддать онуку парасоля,
а до калюж – не йди, боюсь...
Свидетельство о публикации №120030503726