***
Роки біжать стрімким потоком,
Лишають слід буремних днів.
За невгамовним кожним кроком
Поля рясніють почуттів.
Чекає щастя в білій смузі:
Коханням ллється вир душі,
Шанують щиро гарні друзі,
А серцю хочеться віршів.
На чорнім тлі згасає промінь
Надії, в галасі пліток;
Дитинства дім – яскравий спомин,
Наказів батьківських місток.
Що нам роки? – незграбність часу
Малює сутінків портрет;
Волосся сиве, як прикрасу,
Але життя – нестримний злет!
Нехай щастить в буденну днину:
Щоб не торкатись чорних плям;
Сміливо йти, не гнути спину,
Всміхатись радісним пісням.
24.03.2010 р.
В. У
© Copyright: Корнейчук Пётр Ефимович, 2020
Свидетельство о публикации №120030503645
Свидетельство о публикации №120030503645
Рецензии