У мить нічну, коли мовчання сенс
спокутує гріхи багатослів'я,
я завмираю біля узголів'я –
без шепоту, без віршів, без пісень.
Мов сон, який не користає слів,
який дарує мову, що не чути,
дивлюсь – не знаю, як з тобою бути,
як не зламати словом ніжність снів?
Бажав сказати щось, та зрозумів,
чом слову ніжний дотик чинить спротив:
тому, що Бог нам ніжний людський дотик
подарував раніше ніжних слів...
У мить нiчну, коли мовчання сенс...
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120030110703
Свидетельство о публикации №120030110703
Рецензии
