ЗІЗНАННЯ
Зізнаюся… Зухвало посмів
Покохати тебе бездоганно…
Як ніхто ще ніколи не вмів –
Самовіддано і несказанно.
Не зречуся: «так» скажеш чи ні.
І грайливо, а може манірно
Усміхнешся й промовиш мені:
Все це марно і навіть офірно…
Одізвуся відлунням богів,
Поцілунково зорь, первозданно
І шепну: Так ніхто не любив,
Так розчутливо і ніжногранно.
Доторкнуся до вуст наче в сні,
Їх запещу уквітно-сумирно…
Ти дозволиш? Віддашся весні?
Заприречено вічно. Незмірно!
Павло Гай-Нижник
28 лютого 2020 р.
Зiзнання
© Copyright: Павло Гай-Нижник, 2020
Свидетельство о публикации №120022905028
Свидетельство о публикации №120022905028
Рецензии
