В день свого народження
Рано проснулася –
Спати не хочеться
Надворі – і темно і тихо…
Глянула – що це?..
Тумани клубочаться…
Якось незвично і дивно…
Чому ж дивуватись?
І день незвичайний –
І все незвичайне навколо.
Не віриш, що осінь
Багряна настала,
Не віриш у рідну природу?
Та вірю!.. Ще вчора
В душі моїй грішній
Весь день соловейки співали,
Сьогодні ж чекаю
На Сонце торішнє,
Тепле, рідне, ласкаве…
Іду, усміхаюсь,
Туман розступається,
Моргають машини назустріч,
Спішу, бо чекають,
Не дочекаються,
Таня, Учитель і друзі…
1985 рік
Миг прошедшей юности
© Copyright: Светлана Шакула, 2020
Свидетельство о публикации №120022801485
Свидетельство о публикации №120022801485
Рецензии
Гарний вірш! Читаєш і від прочитаного, справді, віє таким теплом! І дуже сподобалися рядки, що завершують вірш! З найкращими побажаннями,
Владимир Козачек 14.04.2020 12:24 • Заявить о нарушении
Владимир Козачек 14.04.2020 12:24 • Заявить о нарушении
Дякую! Рада, що вам сподобалася моя перша поезія...
Светлана Шакула 14.04.2020 14:46 Заявить о нарушении
Светлана Шакула 14.04.2020 14:46 Заявить о нарушении
На это произведение написано 8 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.