Сидиш собі в офісі, куриш бамбук,
Скануєш за вікнами хмари,
І де ще побачиш ти стільки звірюк,
Чи будь-які інші примари.
Сон розуму вперто породжує їх,
(А Гойя нервово десь курить),
Можливо ця творчість не курям на сміх,
І кури можливо не дури.
В годиннику равликом стрілка повзе,
А з нею напруга чекання,
Я вірю, що скоро мені повезе
(Чи може мені поталанить).
Я вийду на волю, і груди напну,
Як парус, лютневим повітрям,
І всіх тарганів на мороз прожену
З моєї дурної макітри.
Сидиш собi в офiсi, куриш бамбук
© Copyright: Сергей Грачев, 2020
Свидетельство о публикации №120022707859
Свидетельство о публикации №120022707859
Рецензии
