Коли птах наче падає з гілки, щось у мені обривається,
і хочеться цього адреналіну знову і знову!
Всотую ритм льоту.
Крилами граю
долу-горі, долу-горі!
Я одночасно – голуби, ворони, горобці.
Злітаю зі зграйкою цих малих. Небом гуляю.
Моя душа не просить польоту.
Вона пурх-пурх і кружить!
Хлопчику, ось твоя хатка і ось батьки, можливо, колись ти виростеш.
Чому я тобою опікуюсь? Опікаюсь і знову опікуюсь?
Щастя переповнює десь зсередини.
Шумить, наче бульбашки арома-бомби у ванні.
Переливається, наче пивна піна.
Сповнює надією, наче дзвін фужерів з шампанським.
Божечку мій, ото я несусь!
Птахи так безстрашно падають, тому що мають крила.
Не нашіптуй, лукавий, що не розіб’юсь…
Ритм польоту
© Copyright: Олись Лапковский, 2020
Свидетельство о публикации №120022706240
Свидетельство о публикации №120022706240
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
