Малий дракоша

Був собі малий дракоша.
На ім’я, здаєтся, Гоша.
Був слухняний, чепурненький,
Невеличкий і гарненький.

Мама вчила малювати,
Мити посуд, прибирати.
Тато вчив вогньом плювати,
Димом дмухать та літати.

Та якось одного разу,
Не було б оцього сказу.
Справи в кожного дракоши...
Залишили вдома Гошу.

Наігрався, повертівся,
Якось мало зажурився.
«Може то мені як тато
Поревіти, політати?»

Не сиділось. Як всі діти.
Треба шось собі вчудити.
То й надумав осторонь
Трохи дмухнуть свій вогонь...

Диво. Не згоріла хата.
Прилетіли мама, тато.
І пожежники пів дня
Були в поті від вогня.

Справу свою добре знали.
Увімкнули, розмотали.
Струм в пожежу заструївся.
Зник вогонь і дим пустився...

На той раз, даю вам слово,
Все закінчилось чудово.
Та нажаль не завжди лихо
Нас торкається так тихо.

Гратися з вогнем неможна!
Має знать людина кожна!
Не шукай біди, либонь
Це не іграшка вогонь!

Чи то Саша, Діма, Льоша...
В кожнім є такий дракоша.
Користуйтесь обережно.
Пам’ятайте! То – пожежно!