Вона обожнює кришталь.
Вона бере до рук бокали,
ті, що на дотики чекали,
і звуки скла женуть печаль.
Бокал – бокалом... Склом – по склу...
Немов різдвяні світлі дзвони.
Вона – у кришталю в полоні –
жене думок сумну імлу.
Вона в кришталь не ллє вина.
Лиш грає в кришталеві звуки....
Колись у брудершафті руки
сплелись із кришталем до дна...
Вона обожнюе кришталь
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120022609196
Свидетельство о публикации №120022609196
Рецензии
