Стомлено гойдаються хвилини,
Вимір часу дихає вогнем,
Де зірки - розхристані перлини,
Сяють поміж сонячних систем...
У відлуніні синього проміння,
По забутих часових стежках
Пробігає п'янко розуміння,
Про яке не згадують в книжках...
На змарнілі напівсонні зорі
Впав світанок - відчайдушний маг,
Гобілени вікових історій
Майоріють у його очах...
Вітер візьме у міцний цілунок
Сонячне проміння... дивина...
Нарис ночі перейшов в малюнок,
Де фарбує часом таїна....
Десь за терпкосвіжим небокраєм,
Де на хмарах плями світлові,
День ревкучий час безжально крає,
На блискучі смужки хвильові...
Стомлено гойдаються хвилини
© Copyright: Ольга Довжик-Остринская, 2020
Свидетельство о публикации №120022508919
Свидетельство о публикации №120022508919
Рецензии