Людський i Божий страх

"Людський страх паралізує. Божий - навпаки!". У випадковій розмові почула цю фразу)
І ось уже кілька днів вона не дає мені спокою. Іноді я панікую з важливих життєвих питань.  Мені дуже страшно...
Сльози безсилля не приносять полегшення. І лише молитва - мій антистрес у таких випадках. Спокій огортає мене. І я розумію, що поруч Господь...

І тут в розмові людина повторює те, що я знала, але не завжди застосовувала на практиці! Неймовірно...
Здається, я зрозуміла, що цим хотів сказати мені Господь...
Дякую Тобі, Батьку, що Ти нагадав це мені через брата!
Брате, дякую і тобі за влучні слова!

Вірш нижче,  на цю тему.

БОЮСЬ

Я втратити боюсь зв'язок з Тобою
Та й душу огортає страх людський.
Не залишай, а будь завжди зі мною,
Йди поруч завжди, Батьку дорогий!

"Не можу...", " Сил немає!", " Як дойти?"
Питання ці не раз мене тривожать.
Прости за віру нетверду. Прости!
Бо я з Тобою все прожити зможу!!!

Пробач, Господь, бо вірити Тобі
Я маю повністю і довіряти!
Тому, дай сил, будь ласка, в боротьбі,
Вузьким шляхом прийти до Тебе, Тату...

І серце моє страхом наповняй
Твоїм, а не людським. Сама не зможу...
Зі мною будь, мене не залишай
І збережи для Царства Твого, Боже!!!