продовження
що прошмигнув так швидко,
наче миша в шпарку,
світанок хмари розкидАв,
і погляд сонця ласкою в вікно вітати став,
там новий день чека мене
в життя театрі,
партер, де ряд сімнадцятий і перше місце,
червоний оксамит м'який на спинці крісла,
а до відправки сім секунд,
навколо ті, кого люблю,
їм щиро руку подаю,
в обіймах душу підіймаю
собі й коханому
любов співаю,
в очах вона — мелодія жива,
несе світами нас
в квітуче весняне буття
11.46
23.02.2020
Свидетельство о публикации №120022304758
що прошмигнув,
як миша в шпарку,
світанок хмари розкидАв,
і погляд сонця ласкою в вікно вітати став,
там новий день чека мене
в життя театрі,
партер, де ряд сімнадцятий і місце п'яте,
червоний оксамит м'який на спинці крісла,
а до відправки сім секунд,
навколо ті, кого люблю,
їм щиро руку подаю,
в обіймах душу підіймаю
собі й коханому
любов співаю,
в очах вона — мелодія жива,
несе світами нас
в квітуче весняне буття
11.46
23.02.2020,
2-а версія12/08/2021
Гелена Смилянская 12.08.2021 22:01 Заявить о нарушении