Їх творчий світ поставлено у прямокутну раму.
З них, хтось, майстерності вершина... Еталон.
Є й близнюки, що народились, не пізнавши мами...
Хтось через них заходить з тамбура в вагон.
Їх вибирають, наче наречену, - платять викуп.
А потім - шарпають чи грюкають, нервово...
Вони й у Сочі, і не знаючи про прикуп -
Свій сон, в пітьмі, побачать кольоровим.
Їх - цілий хор, співа, щоденно, людям у роботі.
Вже хтось фальшивить, бо - захрип: нема мастила...
Хтось, на складах, перебува у півпрозорій цноті,
Бажає відкривати світ та розпрямляти крила.
Вони - повсюди: під водою, у будинках, в небі...
Є металеві, з дерева, пластмас та скла...
Їх навстіж відкривають, при потребі,
Лиш, з їх появою,- кімната ожила!
Поет ХХ сторіччя. 22.02.2020 с.Торгановичі
Iревд
© Copyright: Сергий Труш, 2020
Свидетельство о публикации №120022203299
Свидетельство о публикации №120022203299
Рецензии