...ось так.
І немає... немає спасіння
від цих очманілих від влади людей...
Тремтяча рука... оченята крисині...
набір абсолютно безглуздих ідей...
Холодні пустоти у скривлених грудях...
розхристані мантії... темні серця...
обличчя, пронизані досвідом в блуді,
якому, здається, не буде кінця...
і жадібність... жадібність в кожному русі
пекельної трійці, що вирок чита
цим хлопцям, що знову за ґратами мусять
стрибати у прірву, зімкнувши вуста
в мовчанні, що крає сумління, мов небо,
де кожному вистачить світла зірок...
Сумління, якого цій трійці не треба,
допоки хтось з нас не натисне курок
людського і майже священного гніву...
Ось так... і ніяк не інакше... ніяк...
І падають душі прогнилі з обриву
у рів, де таких - легіон за мідяк...
Шляхами справедливостi
© Copyright: Александр Ноцкий, 2020
Свидетельство о публикации №120022201421
Свидетельство о публикации №120022201421
Рецензии