Як хочеться мені кудись піти,
Щоби забути геть усе на світі,
Та де ж ту схованку в житті цьому знайти,
Щоби хоч мить там були я і квіти?
Так іноді нестерпним все стає,
Навіть дрібниці у ту мить дратують,
Чиясь настирність люті додає,
Найгірше, що тебе не чують.
Тоді ти ладен світ за очі піти,
Й на самоті побути із думками.
Та місце де таке, скажіть, знайти,
Й якими прямувать туди стежками?
Якщо ви знаєте, прошу вас, підкажіть,
Дозвольте відпочити від усього.
І те, що дороге, вам раджу – не губіть,
Не забувайте правила ви цього.
30.01.2020 р.
Не губiть
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2020
Свидетельство о публикации №120022100224
Свидетельство о публикации №120022100224
Рецензии