Пил буття

                *      *     *

Вздовж вулиці стікає брудом в люки
Вчорашній день, як безнадійний сум,
З дощем втіка від сірої пилюки,
Від надокучних повсякденних дум.

І чорний отвір, чорною нудьгою
Ковтаючи все вуличне сміття,
З байдужістю засмоктує собою
Минулих діб розмитий пил буття.

Для днів нових очищуючи карму
На тротуарах, де людські сліди,
Не жде платні, коли усе зада́рма,
Бо пил — лиш бруд з відсутністю води.

Усе буття у вигляді пилюки
Зливається в пливкий підземний вир...
                =   =
Будинки, знявши дах, як капелюхи,
Над мізками наляканих квартир,
Потягуються в заспані квартали,
Зітхаючи балконами-грудьми,
Бурчать:  "До біса!.. Як же всі дістали!"  —
І в день плюють обридлими людьми...


               
                *      *      *

                / 25. 02. 2020 р. /




   


       
         


       * Вільний переклад з російської
             Лев Либолев "Пыль бытия"
          
         http://www.stihi.ru/2009/05/19/775