Чья-то история автор Я с тобой и я буду твоим всег

— я з тобою, кохана. я буду твоїм завжди, —
наче й тихо говорить — та в прірву летять мости,
у натягнутім дроті затихли гучні гудки
і вода виливається з тріщин скляної чашки,
на холодних руках залишає сліди окріп,
сни ранкові біда обернула на дим їдкий,
розмальовує він полотно у колір відлиг
й береже її від морозу, мов рідкісну пташку.

чути шепіт її: — озерце; блищить, ніби скло,
всі дороги до тебе засніжило, замело.
їй завжди мало світла, уваги, нічних «алло»,
всі її одкровення — заплутані у діагноз.
не вкладаються в пам'ять особи та імена,
кожен постріл для неї — то кров, суєта, війна,
для пісень залишилася тільки одна струна,
постає безкінечність зі складених в ребус пауз.

— я з тобою, я буду твоїм завжди. — тут зима.
— я не вірю! як в серці любов — зима не страшна,
не злякає мене підступна холодна пітьма.
я зігрію тебе! зігрію тебе, присягаюсь!
дочекайся лише, кохана, у зустріч повір!
ми залишимо десь позаду доріг серпантин,
на пилок розкришу мільярди колючих крижин.

— я тебе дочекаюся, швидше б тільки ... благаю...



Оригінал:

— я с тобой и я буду твоим всегда —
говорил он так тихо, что рушились города,
и гудки затихали в натянутых проводах,
разливалась вода из стеклянных надтреснувших чашек.
кипяток на холодных руках оставлял следы,
его сны по утрам превращаются в едкий дым,
он в нелепых цветах разрисовывает холсты,
он боится простыть и застёгивает рубашку.

— здесь зима — она шепчет и сыплется серебро,
все дороги вокруг затуманило, замело,
ей всегда не хватало внимания, света, слов,
все её откровенья запутанные в диагноз.
ей не помнятся лица, оттенки и имена,
для неё что не выстрел, то кровь, суета, война,
у неё для мелодий осталась одна струна,
а потом бесконечность из сложенных в ребус пауз.

— я с тобой. и я буду твоим всегда.
— здесь зима.
— это полная ерунда.
не пугают ни снег, ни вьюги, ни холода.
я согрею тебя, я клянусь, я тебя согрею.
серпантины дорог останутся позади,
я в пыльцу раскрошу миллиарды колючих льдин.
ты дождись. умоляю тебя, дождись.

— поскорее. я прошу тебя, поскорее.