Евген Плужник. Вновь тенью текст...

Вновь тенью текст поглочен-встречен-
-украден:
с виду увлечён...
Как незаметно синий вечер
склонился на моё плечо!

Устав, слонюсь к двери– и вижу
в окне степную быль как новь,
и чую: память нервы нижут–
по венам скопом гонят кровь.
 
Большак промёрз... тачанки быстры...
Душе– запятки! Изготовь
себя, своё:
на выстрел– выстрел;
и вензель по снегу:
чья кровь?

Стихи, молчать!
По праву званья
я болью жизни догорел!
... И вновь в окне дома из камня
в мертвящем свете фонарей.

перевод с украинского Терджимана Кырымлы
 

Знов на сторінках ранні тіні
Покрали літери в очей...
Як непомітно вечір синій
Схиливсь до мене на плече!

Зіпрусь натомлений на лутку,
А там, де місто,– степ немов...
І чую — спогад, повний смутку,
В червоножилах тисне кров.

Промерзлий шлях...Швидкі тачанки...
І ось душа мала-мала!
А на снігу з чиєїсь ранки
Кров візерунки заплела.

Мовчіть, умріяні сторінки!
–Я справжнім болем догорів!
...І знов за вікнами будинки
І мертве світло ліхтарів

Євген Плужник