Залицятись люблю... Боже, як я люблю залицятись...
Я люблю аромат чоловічих моїх залицянь.
Недомовленостей жартівливих три крапки чи цятки…
І удаваний сум нецілованих поневірянь.
І простягнуту руку – немов у бажанні торкнутись,
а насправді – лиш натяк на дотик... Лиш натяк... Лише...
І вона розуміє, що їй вже не вдасться забути
світлих натяків мить, тих, яких так захочеться ще...
Їй захочеться ще... І почути, як знову і знову
він мовляє слова, де всміхаються сенси бажань...
Залицяння – найкращі на світі дарунки любові.
Той любові не знав, хто не випив вина залицянь...
Залицятись люблю... Боже, як я люблю залицятись...
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120021603951
Свидетельство о публикации №120021603951
Рецензии