Скажи, ти любиш темряву, чи нi?
Оту, спочатку – втомлену, вечірню,
у чомусь – ще стрімку, у чомусь – мирну,
що зачаїть наснагу дня в мені?..
А може, любиш темряву нічну?
У всіх її відтінках чорно-чорних,
коли зірки – розсипаним поп-корном –
згодовуєш ліниво марам сну?
А найсолодша темрява – це та,
що ніжить серце у ранковій тиші
В цю мить ми із натхненням пишем вірші,
і світить в душу мрії чистота.
А день не має темряви – у дня
свої примари та свої мороки...
І темрява удень закритим оком
пильнує випас чорного коня...
Свидетельство о публикации №120021507716