229. Порохоботи

Неначе від примари-корабля,
Неначе переламаная спина,
На Сході вкрилась кровію земля.
Знесилена від воєн Україна

Схопилась за зелений прапорець -
Нового Президента обирала.
Народу увірвався вже терпець
Од вічної брехні по всіх каналах!

Та й досі той іуда не замовк,
На скинув долі політичний якір;
Як загнаний скажений, лютий вовк,
За свій ґешефт продав і Крим, і матір!

Скажіть відверто – хочемо війни
(На вибір же НАРОДУ нам начхати!),
Ножа вставляти виключно з спини;
Спалить зелену й колорадську вату!

Чи бачили Алею янголят?
Посміли би поглянути у вічі
Народу Сходу? Він же ж вас прокляв
І не схотів стояти на узбіччі!

Тож, дайте відповідь самим собі,
Кого вам жаль – нацистських батальйонів,
Чи бідних діточок, що в боротьбі
Не встояли. І знайте, що прокльонів

Не уникнути ніколи і ніде,
І доля ваша – в пеклі догоряти.
Куди б не поховались – смерть знайде,
Бо саме смерть – хрещена ваша мати.

Як свині, маргінали верещать;
Від тих речей вже тягнеться нудота!
Не вірте, люди, тим бридким речам
Бо упирям ім'я – порохоботи.

грудень 2019