Вітаю тебе, півночі земля!
Твоє волосся вже до болю сиве.
Додолу впав, як юне соколя,
На краєвиди дивлячись красиві!
Вітаю тебе, гордості земля,
Яка пережила льодове пекло,
Коли відчула смерті переляк,
Коли для тебе й Сонечко померкло!
Вітаю тебе, радості земля!
Прийму за честь я тут читати вірші,
Бо вільний вітер долі тут кружля
На радість друзям, і на заздрість іншим!
Під мостом річка на мільйон карат.
На щастя в воду я монетку кину,
Щоб не вбивав ніколи брата брат,
І батько не пішов з мечем на сина!
Вже час. Вертатись мушу назавжди,
В зелену клітку повернусь надовго.
До щастя хай везуть нас поїзди,
І, сподіваюсь, встигнем ми до Бога!
Тож, прощавай, холодная земля,
Писатиму про води твої сині.
У мріях українське немовля,
На цій землі любов свою засіє.
грудень 2019
228. Пiвночi земля
© Copyright: Дмитрий Арутюнович Романов, 2020
Свидетельство о публикации №120021306276
Свидетельство о публикации №120021306276
Рецензии