Л. Юферова. Я знаю, что сердцу до истины долго...

Автор: Людмила ЮФЕРОВА, страница автора http://www.stihi.ru/avtor/lyudayuferova
Перевела с украинского языка Инесса СОКОЛОВА

*

Стекают от солнца лучи очень тёплым дождем,
И сыплются золотом звонким ромашкам в ладони ...
Мечты будоражат, но мы не спешим, подождём.
И падают вишни с окраскою темно-червонной…

Уйдут, потеряются в вечности люди, века.
Твой шепот чуть слышно покличет меня за собою...
Душою к тебе прикоснусь, запылает щека –
Стеку по ресницам слезою тотчас голубою.

И, хочешь - не хочешь, пойду, мне б не сбиться в пути,
И вот уже радуга вышла дорожкою дальней.
Я знаю, что сердцу до истины долго идти...
Кричит, растревожив меня, аист белый печально…
---

Оригинал

http://www.stihi.ru/2011/06/22/9186

Я знаю що серцю до iстини довго iти

Стікає проміння із сонця гарячим дощем
І сиплеться золотом дзвінко ромашкам в долоні...
Розбурхує мрію солодко – трояндовий щем,
І падають в пелену вишні дозріло - червоні...

Намистом розкотяться Шляхом Чумацьким віки.
Твій шепіт ледь чутно покличе мене за собою...
Я ледве торкнуся душею твоєї щоки –
І раптом сльозою по віях стечу голубою...

І, хочеш – не – хочеш, піду за тобою в світи,
Вже райдуга стелить яскраву доріжку далеку.
Я знаю, що серцю до істини довго іти...
Як тоскно кричить за селом посивілий лелека...


Фото: Людмила Юферова, Украина.