Я тебе на руках віднесу
До троянд, що квітують багрянцем.
І твою вуглецеву косу
Зацілую і вкрию рум’янцем.
Я - твій лицар і ти навіки
Моїх снів і надій королева.
По тобі мої мрії й думки,
І любов, що сягає до неба.
Лиш для тебе я йшов через біль,
Через кулі, вогонь і прокляття.
Лиш для тебе я вижив, повір,
Не згасивши кохання багаття.
Ти надією й світлом була,
Маяком доленосним в дорозі.
І ромашкою в полі цвіла,
І волошкою в стиглім покосі…
На світанку росою лягла
На мої закривавлені скроні,
У морози давала тепла,
І в пітьмі засіяла, як зорі.
Кожну ніч тебе бачив у сні,
Кожен день тебе бачив у мріях.
Ти співала довічні пісні
Про домівку, любов і надію.
Ти – кохання моє назавжди!
Де б нас доля на крилах носила,
Через марево мрій і нужди
Лиш в тобі і відвага і сила.
02.02.2020
Київ
Из цикла «Тысячелетняя любовь»
Написано коханням
© Copyright: Ольга Новикова-Шафнер, 2020
Свидетельство о публикации №120021301826
Свидетельство о публикации №120021301826
Рецензии
