Огорнулася в сонячні промені,
На світанку пірнула в росу.
Я закохана , я закохана,-
Твоє серце в собі несу.
Я у світ цей вдивляюсь,
Він дивний і проводить
Між нами межу.
Тільки що та межа , а нічого.
Ми зламаємо і здолаємо,
Сотні меж, рубіконів, кордонів.
Не завадить нічого любові,
Вона вимолить, виживе, встоє,-
Чого хоче, того досягне.
Йду під вітром по сірій дорозі.
Вітер хмарам розчісує коси
І душа моя вітром наповнена,-
Чи щаслива, чи то заклопотана.
Мої думи летять у світи,
Разом з вітром я наче хмаринка,-
Я легка і прозора як вітер,
Та чомусь мої думи важкі...
Межа
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2020
Свидетельство о публикации №120021208377
Свидетельство о публикации №120021208377
Рецензии
