Н.Бидненко
Колючий сніг, неначе мікро-кулі,
Впивався в руки, в щоки, у вуста.
У безкінечно-завірюшнім гулі
Згубилася мелодія проста.
Душі ж співать хотілося невпинно
Про щедрі весни, літній зорепад.
Та впали ноти гірко-безневинно
І жовтнем сумно оголився сад.
Тремтять гілки, посічені снігами.
Забуло сонце шлях на небозвід.
В душі мовчать колись веселі гами…
Чому такий холодний білий світ?
***
Колючий снег, как маленькие пули
Впивался в руки, щёки и уста.
И в снежном бесконечном гуле
Потеряна мелодия проста.
Душе же петь хотелось неустанно
Про вёсны щедрые и летний звездопад.
Но ноты падают так горько, беспристанно
И грустью жёлтой оголился сад.
Дрожат все ветки, битые снегами
Забыло солнце путь на небосвод.
В душе молчат мажорные все гаммы,
Холодным почему стал белый свет?
Холодный белый свет
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2020
Свидетельство о публикации №120021104011
Свидетельство о публикации №120021104011
Рецензии