А сніг – немов капризна пані – наговорив, набаламутив,
наобіцяв «я скоро буду», та сам узяв і не прийшов.
У снігу є така, погодьтесь, оманлива жіноча сутність:
усі хвилюються, чекають, а він – не йде, і вся любов.
А я до снігу виявляю ту чоловічу солідарність,
яка йому потрібна конче, упевнений, як всім снігам,
які чекають – в свою чергу – дорослу і нелегку хмарність,
котра наобіцяла зустріч, як всі жінки – чоловікам.
І ось він тихо починає своє божественне падіння –
це однозначно означає, що хмарність все ж таки прийшла,
що пані хмарність пригадала, що і вона – небес творіння:
«Затрималась у коліжанки, пробач – важливії діла...»
Я – усміхаюсь... Я, зізнаюсь, знав – врешті так і буде:
сніг виконає обіцянки, попри його короткий вік...
На вулицях радіють снігу зі санками маленькі люди.
А сніг мені на плечі руки кладе – мов вдячний чоловік...
А снiг - немов капризна панi
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120021101858
Свидетельство о публикации №120021101858
Рецензии
