місто наповнюється дощем,
як манною небесною,
змивається бруд в бруд,
що по низу, по низу,
в верхніх рядах вільно,
ніхто не хоче розкиснути,
бо на верхах такий вітрисько,
що не тільки голову зносить,
а всього тебе з тих
дорогих місць на карнизах
(переплата хіба за вид),
чи розчинившись, поплисти вглиб,
щоб просочитись брудною каплею з якоїсь щілини земної кори
і пізніше піднятись парою знову під той клятий місцевий проливний дощ,
що стримує свої каплі у хмарах,
які нависли нахмуреними бровами над моєю вулицею,
а хочеться вже підморгнути сонцю, а не плакати дощем,
щоб дібратися, випадком,
до неба
22.28
11.02.2020
зливами
© Copyright: Гелена Смилянская, 2020
Свидетельство о публикации №120021110905
Свидетельство о публикации №120021110905
Рецензии