Л. Юферова. Страдальцу покажи дорогу...

Автор: Людмила ЮФЕРОВА, страница автора http://www.stihi.ru/avtor/lyudayuferova
Перевела с украинского языка Инесса СОКОЛОВА

*

О, как горел, сиял Любимый Храм!
Пылал, светился чудом на полнеба!
Могла ли я поверить, что Он сам
С небес сойдёт за нами в эту небыль?
 
Стекали звёзды золотым дождём,
И полыхали на святом пороге.
Так звонко бились в стекла, подождём,
То ж Ясноликий с Богом на дороге…

Трезвон колоколов по всем церквям…
Ты задрожал, стал слёзы лить от счастья!..
Сам Бог понёс тебя в своих руках,
Святое принимал Его причастье.

А храм сиял от множества свечей…
Звучали песни радости и боли…
Не знала раньше я святых ночей,
Хотела б изменить Господню волю.

На кладбище так тихо, и кресты…
Чужая здесь я…  Бога умоляю:
Он очень грешен, Господи, прости!
Страдальцу подскажи дорогу к раю.
---

Оригинал

http://www.stihi.ru/2010/12/03/4141

Впусти його,  стражденного,  до раю

О, як палав, сіяв Любові Храм!
Горів, світився дивом на півнеба!
Чи ж я могла подумати, що Сам
В ту ніч Господь прийде з небес по тебе?!

Стікали зорі золотим дощем,
Палахкотіли на твоїм порозі,
І лунко бився в кожну шибку щем!-
Це ж ясноликим з Богом по дорозі...

Дзвонили дзвони по усіх церквах...
А ти боявся і ридав від щастя!..
Тебе Сам Бог ніс на Своїх  руках,
І ти приймав святе Його причастя.

А Храм сіяв у міріади свіч,
Дзвенів піснями радості і болю...
Якби ж я знала про ту Божу ніч,
Якби ж могла змінити Божу волю!

На кладовищі – тиша і хрести...
Я тут чужа... Я, згорбившись, благаю:
Він дуже грішний, Господи, прости,
Впусти його, стражденного, до раю...