Правди та справи, собачi та людськi... А юдськi?

З відгуків на попередні «Правди...» (Юрий Зозуля), вкупі й мої навстріч свіжі «Будьмо!»:
Саме людина навчилася укорочувати до невидимої ниточки відстань між брехнею та правдою, які знаходяться на двох протилежних сторонах... Собака ж – цю ниточку озвучує і відлунням у Просторі відсуває одне від другого. Напевно тому, у мене особливий потяг до цих тварин, що брешуть без брехні. Хоча й не люблю посилань, та ось (без натяку на відгук):
http://www.stihi.ru/2010/06/08/1801
Прости, Юрію, за серйозну відповідь на жартівливе. За ним побачила глибину роздумів та правдивий жаль в душі поета...
З теплом та шаною,
Валентина Чайковская   01.08.2012
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

І ще мирне, бо довоєнне: каравани йшли, собаки брехали*, а люди крали, крали...
Шануйся, перехожий, та не лише в пітьмІ: іхтамнєту ідут і по свєту; ім вродє нємного і надо...
Стає ув оберіг од дурнів з їх доріг: ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня; а смерть й братерським окупантам...
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

собака бреше,
та каже правду;
собачу, правда?

людина збреше —
й нема в тім правди:
брехня собача??

де різні вдачі,
там й різні брІхні;
й свої ж не їхні???

дурний сей "стіх"
не псам би в гріх:
не їх бо й бріх!!!

*) наш пес він, російська собака вона: і будь-яка стать не бреше, не гавкає; хіба промовляє: о, "люді"...
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Собака друг (не товариш, не брат; не собача й Програма!) людині: а людина хто-що-кому?
Не маєш кого запитати — звертайся до люстерка: його очі не сіркові-збиткові; лиш би не зіркові-козлові!
А юдського більш нічого немає: більш за вкоєне не вкаєнне; й не крапка, бо вічність з ним віч на віч


Рецензии