170. Моя героине
Крізь попіл майбутнього вийдеш за рамки.
Один, чи з тобою, зустріну в наметі
Останнє падіння повітряних замків?
Чекати? – Не можна. Терпіти? – запізно,
А діяти? – зціплять паралічем черви.
Дамоклева шабля із лезом залізним
Болючіше знову торкається нервів.
Моя таємниця – позаочі втекти,
І стати навіки нічним партизаном,
А ти, моя мріє, – мій рідний прожектор,
Маленька сльозинка у морі обману!
Про тебе й надалі пишу я куплети,
Востаннє складу перед стратою рими...
Моя героїне нового сюжету,
Кіна більш не буде. Збирайся. Летімо.
жовтень 2016
Свидетельство о публикации №120021006561