Ти можеш на рівних триматися поруч з мовчанням,
Єдина, хто може почути мій грім, що в душі бережу.
Отрута пекельна, чаклунством підмішана в чари,
Лишень поцілунок, нема вороття за колишню межу.
Ти можеш кохати так сліпо чудні витребеньки,
Які щосекунди від мене тікають, чи йдуть навздогін.
Ти їх позбираєш, як завжди, неначе опеньки,
Хай навіть вони недоладні, брудні, непристойно нагі.
Ти можеш позбутися відьом, примар осоружних,
Які позлітались на шабаш із різних куточків проблем.
Ти коло малюєш невпинно від лютої стужі,
Мене зігріваєш уперто, вбиваючи пагіння зле.
Ти – янгол прекрасний, пришитий на долі Всевишнім,
Я вкотре до тебе тягнуся душею, розбитий ущент.
Ти ніжно щоки доторкнешся в моменти невтішні
І біль відступає миттєво, розвіявши зронений щем.
13:41, 09.09.2020 рік.
Зображення: https://www.nsk.kp.ru
Розвiявши зронений щем
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2020
Свидетельство о публикации №120020906081
Свидетельство о публикации №120020906081
Рецензии